3-4 серпня 2019 року відбувся Чемпіонат України на УКХ. В цих змаганнях чи не вперше прийняла участь наша рівненська команда UT7KZZ. Запрошення попрацювати в складі команди UT7KZZ отримали два рівненські аматори - Володя Сидоров (UX0KR) і я.

Кістяк команди склали хлопці з Дніпропетровської області, технічну підтримку нам забезпечили закарпатські хлопці. Але про все розповім докладно.

І так, 2 серпня годин в 10 годин до мене зателефонував Юра Горець (UT5EL) і повідомив, що жде о 12-13 годині прибуття потягу в Сарни, на якому повинні під'їхати Сашко (UR3EZ) та Едік (UT5ECZ). Далі - завантаження апаратури і всього необхідного в авто та від'їзд з Клесова Сарненського району в бік Рівного. Юра просив, щоб я і Володя Сидоров вже були готові і чекали нас на трасі Київ-Львів. Хлопці планували дістатись до Рівного десь о 16 годині.

Я повідомив UX0KR про необхідність нашої зустрічі на трасі та про всі подальші плани.

Хлопці затримувались, вже була 18 година, а авто ще не приїхало. Ми вдвох з Володею знаходились в тіні дерева поблизу автотраси в районі Квасилова. Почекали хвилин 30-40 і отримали на мобілу такий довгожданний дзвінок від Юри. Він сказав, що бачить дорожній вказівник населеного пункту "Велика Омеляна" і запитав, чи ще далеко їхати йому до Квасилова. Ми з Сидоровим з подивом переглянулись. Адже Велика Омеляна знаходиться вже за Рівним, хлопці проїхали Рівне по іншій трасі. Прийшлось Юрі Горцю їхати в зворотньому напрямку до Квасилова 9,3 кілометра.

Але добре те, що добре закінчується. Хвилин за 10 ми побачили джип Юри з щоглами на даху авто.

До Дубна ми доїхали без особливих пригод. Погода була непогана, дощу не було. В самому Дубні ми змусили включати навігатори на смартфонах, щоб проїхати через місто. Там проводився якийсь місцевий захід і багато доріг було перекрито поліцією.

Ще 35 км і ми заїхали в славне стародавнє місто Кременець. Зупинились на в'їзді в місто і стали чекати Васю (UT5BA). Ми його попросили бути нашим гідом, щоб заїхати автомобілем на гору, на місце постійної дислокації радіоекспедиції. Вася сів в машину і ми в кількості 6 чоловік рушили в гору.

Дорога на вершину зайняла приблизно з пів години. Василь привіз нас на місце, де ще недавно з радіоекспедицією були наші рівненські та волинські хлопці на польовому дні (UX0KX, UR5KSH та інші).

Ми всі вийшли з машини , але вирішили поки що не розпаковуватися, а оглянути місцину на предмет роботи в ефірі. Головним експертом у цьому питанні у нас був Юрко. Основний вердикт стосовно того, чи підходить нам це місце для змагань, чи ні, залишалось за ним.

Висновок був негативним. Адже північна та східна сторони були закриті від нас лісом, який знаходився зовсім поруч. При Чемпіонаті України на УКХ найбільш далекі наші кореспонденти повинні були бути якраз зі сходу України. Тому було прийнято рішення, шукати інше місце на вершині гори, де б горизонт на схід був повністю відкритим.

Хвилин через 5 ми знайшли місце на вершині поблизу людських городів. В полі зору знаходилось якесь село. Це місце для нас було набагато краще, так як ми бачили горизонт у всіх чотирьох напрямках.

Вася з нами попрощався і пішов з гори одному йому відомими тропами.

Але у нас виникла проблема - почало смеркатись, а ми ще навіть не дістали речі з авто. Всю роботу по встановленні 2-х палаток, налагодженню генератора, підйому мачти на 80 та 40 метрові діапазони , монтажу вертикалу на 20-ку ми проводили в темноті. Виручив нас налобний китайський фонарик, який я взяв заздалегідь. Десь через годину всі основні роботи були закінчені. На столі з'явився Kenwood ts-2000, Володя сів працювати позивним EN0KRI/P.

Згодом ми чули, як на рівненському репітері, деякі радіоаматори, говорили про нашу експедицію, що вона не працює в ефірі. Наші анонси в інтернеті про експедицію EN0KRI/P в Кременецьк гори, мов, були, але толку, видно немає.

Нічого подібного. В ефірі ми працювали в основному ввечері та вночі 2-3 серпня. Основний вид був - телеграф. Ми не винуваті, що багато наших рівненських аматорів не знають телеграфа, а хочуть почути нас в ефірі лише телефоном.

Основна ціль нашого виїзду в Кременецькі гори була участь в ЧУ УКХ-2019, тому роботі на КВ було приділено значно менше часу. Всього ми провели 270 QSO позивним EN0KRI/P з URFF-041.

Рано вранці 3 серпня Юра автомашиною поїхав зустрічати хлопців з Закарпаття, що привезли нам 2 антенни на 144 мгц та 432 мгц. Згодом приїхало 2 джипи: один Юрин, а інший Діми Павліка (UZ5DX). Разом з Дімою приїхав також Владислав Довбака (UZ5DZ).

Без цих антенн на УКХ ми не змогли б прийняти участь в ЧУ. Дай боже здоров'я нашим закарпатським друзям, які проїхали не одну сотню кілометрів, щоб привезти нам на гору в Кременці ці антенни!

Деякий час пішов на монтаж самих антенн. Систему для КВ нам прийшлось демонтувати і переставити в інше місце. Біля великої палатки ми провели монтаж поворотної системи для УКХ антенн.

Одна з антенн мала 16 елементів, а інша - 39. Обидві антенни італійські, придумані та виготовлені радіоаматором I0JXX. З Італії антенни попали в Угорщину, далі в Ужгород , а 3 серпня опинились на Кременецькій горі.

Зборку антенн ми провели досить швидко. Ніхто не сидів без діла - кожен був зайнятий справою. Керував всім цим процесом Дмитро (UZ5DX).

А далі потрібно було ці дві антенни підняти на мачту, десь на висоту 8 метрів. І тут у нас почались серйозні проблеми. При підйомі стінка щогли не витримала навантаження і лопнула у верхній частині. Добре, що це відбулось недалеко від землі і ми змогли зловити антенни, не пошкодивши елементи.

Хтось з наших сходив в село, попросив ножовку по металу, треба було відрізати частину щогли, та переробити вузол кріплення. З ліска поруч було принесено дерев'яний дрин, щоб ним допомагати знизу піднімати саму щоглу. Я, як самий високий зі всіх присутніх, повинен був зводити щоглу руками. Хтось віддтягував розтяжки, хтось вирівнював стріли антенн, щоб не пошкодити елементи, Юра Горець працював дрином. 5 секунд під'йому пройшло успішно, але закони фізики ще ніхто не відміняв, тому щогла знову пошкодилась в тому ж самому місці. До початку теста залишилось ... 20 хвилин, а ми були без антенн. Що ж робити? Треба щось кардинально швидко вирішувати!

Юра керує: "Низ щогли підсилений, а верх - тонкостінний. Верх зняти, працюємо антеннами лише на висоті 4 метра від землі."

Як мурахи кидаємось на щоглу, один відкручує, інший закручує, третій ножовкою відпилює - часу обмаль, хочемо встигнути.

За 5 хвилин до початку тесту антенни підняті на 4-метрову висоту і навіть повертаються.

Перший зв'язок у нас був проведений з UR3PI. Ми дали номер 001, а у відповідь почули , що цей волинський аматор в тесті не працює, номер не дасть, звіт не відправить. Шкода, адже UR3PI знаходиться недалеко від польського кордону, відстань між нами по міркам УКХ досить пристойна і ці б очки нам явно б не завадили!

Перше QSO зірвалось, але ми хоча б переконались, що наші антенни та аппаратура працюють.

Далі все було , як в будь-якому тесті. Хлопці змінювали один одного за робочим місцем. Це місце у нас було одне. В основному зв'язки йшли зі сходу України. Потужно проходив Київ та область.

Електроживлення забезпечував генератор, який ми розмістили прямо на стерні в полі десь метрів за 50 від основної позиції.

Перший тур закінчився, коли у нас стемніло. В першому турі ми провели 37 зв'язків (28+9) з 17 великими квадратами. По відстані найдалі - на 144 мгц спрацювали з UR3EE (802 км), на 432 мгц з UT2UB (351 км).

З самого ранку розпочався другий тур змагань. Радіоаматори зі сходу повідомляли нас, що проходу на УКХ практично немає, ллє дощ, а в деяких місцях - ураганні пориви вітру. В Кременці погода була чудовою, безхмарною.

В кінці тесту порахували наш "улов". Вийшло навіть краще , ніж в попередній день. Провели 41 QSO (28+13) з 17 квадратами. Самі дальні зв'язки були з UR3EE (802 км) як на 144, так і на 432.

Підтримали нас в цих змаганнях наші рівненські аматори - UR5KB, UR5KEK та UR5KHM. Дай їм , Боже, щастя та здоров'я! Ми звертались і до інших аматорів Рівненщини за підтримкою, але чули у відповідь про те, що немає апаратури, немає відповідноі ліцензії, тощо.

Наші ж основні суперники з Харкова UV2L/P швидше за все, таких проблем не мали. В перший день вони провели 63 зв'язки, а в другий - 59.

Практика показала, що з UT7KZZ можна було провести зв'язок на відстань до 200 км не напружуючись з простих 4-5 ваттних Баофенгів в FM. Але для цього потрібно було піднятись хоча б на дах 5-ти поверхової будівлі в межах Рівненської області.

Скажу так, хто хотів, той зв'язок з нами провів.

Вночі після нашого тесту йшов якийсь польський тест на 144. Ми ще й там провели декілька зв'язків. Спеціально направляли антенни на північ, на Рівне, щоб дати нашим аматорам Рівненщини зв'язок з EN0KRI/P з URFF-041. Провели чи то 1, чи то 2 зв'язки під цим позивним на УКХ з нашою областю.

Буквально через годину після закінчення тесту прийшлось оперативно складати антенни, пакувати амуніцію, прибирати після себе "робоче місце". Едік (UT5ECZ) вже мав на руках квиточок на зворотній від'їзд в Дніпро. Потяг Рівне-Миколаїв відправлявся зі Здолбунова в 15.43. Треба було терміново доправити його на цей потяг.

Тільки ми сіли в автомашину, щоб їхати додому, як почався дощ. "Ми везунчики, нам таки везе..." подумав я і висловив це вголос. Зі мною всі погодились. Юра мчав по дорозі на всіх парах, в Кременці ми помітили, що щогли на даху машини почали зміщуватись і могли зірватись. Прийшлось в Кременці в неділю шукати магазин, де б продавали шнури чи якесь кріплення. І нам знову повезло! Юра приніс резинові кріплення, які часто використовують велосипедисти, щоб закріплювати багаж на велосипеді. Але час було втрачено. Юра вижимав з джипа все, на що той здатен, а ми підкормлювали Юрка їжою прямо за кермом. Самі також перекушували на ходу.

Дощ то вщухав, то лив як з відра. Я керував дорогою в Здолбунів, працював провідником. Машиною під'їхали до самого залізничного мосту. На годиннику було 15.42. Дощ періщив не по-дитячому. Едік, не прощаючись з нами, галопом, переступаючи через дві сходинки, помчав до потяга. Потягу вже дали зелене світло, але Ед все ж таки вскочив в перший вагон! І знову нам повезло! Це якась містика, але інколи таке в житті трапляється.

Далі все проходило в спокійному ритмі. Ми трохи розслабились після напруги, Ед в потягу, тест провели, все в нормі. Юра підвіз мене на вул. Шкільну в Здолбунові, а сам з Володею і Сашком поїхали на Рівне.

Далі все було нормально, я зателефонував Юрі, Володі, Владику з Закарпаття. Всі доїхали додому нормально, без пригод.

Так закінчилась моя перша експедиція з командою UT7KZZ на ЧУ-2019.

Ой, забув написати про основне! Відразу ж після закінчення тесту, коли ми ще були на горі, Юра вручив мені і Володі Сидорову футболки з позивним UT7KZZ. Володя сказав, що більш ціннішого подарунку він останнім часом не отримував. Я з ним погоджуюсь на всі 100%.

Всі хлопці були дуже задоволені експедицією. Ми познайомилися з місцевими мешканцями. Дядько Степан запрошував нас в гості, ми сказали, що скоро приїдемо знову і зайдемо до нього. Приємне спілкування зі всіма залишило у мене гамму найкращих почуттів. Як виявилось, Джим (UZ5DX) наш земляк, волиняка!

В кінці свого оповідання, я хочу звернутись до всіх аматорів, що проживають близько від Кременця. Скоро буде ще один УКХ тест. Наша команда знову планує прийняти в ньому саму активну участь. Але без вашої підтримки зв'язками, ми не зможемо показати достойний результат та гідно представити нашу Рівненщину. 7-8 вересня 2019 року мають відбутися 2 змагання: IARU Reg-1 VHF September Contest одночасно з Кубком комітету ЛРУ.

Ми плануємо підняти антенни вище, ніж 4 метри та використати на 144 МГЦ стек з 2-х антенн по 16 елементів. Запрошую всіх, хто має можливість, провести з нами зв'язок під час тесту. Плануємо працювати позивним EN0KRI/P також і цифрою. Можливо на початку вересня у нас буде більше часу після тесту.

На цьому закінчую, до зустрічі в ефірі під різними позивними!

Володимир Ткачук (UW5KW, UT7KZZ, EN0KRI, EM5K, UR4KWO)